Плекаючи українську душу: в унікальній колекції харків’янина – опішненська кераміка
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
У щоденні надшвидкісних технічних інновацій завжди залишиться місце для споконвічно українського – того, що плекає пам’ять національного коріння, традицій, родини. Вже понад 15 років «на культурному покуті» подружжя харків’ян Василя та Ніни Гурдіних – колекція унікальної української кераміки та вишивки.
Василь Тимофійович за освітою юрист, однак ніколи не був байдужим до народного мистецтва. З 1970-х років захопився збиральництвом глиняних виробів, згодом цей потяг переріс у серйозне хобі – колекціонування. Першим експонатом, пригадує, стала декоративна фляга, що приглянулася подружжю Гурдіних у тодішньому Художньому салоні в Харкові. «Формувати домашню колекцію кераміки твердо вирішили після відвідин Опішного – найвідомішого гончарного осередку в Україні. Тут ми побували в музеї гончарстваі були вражені багатством тарозмаїттям колекції, – розповідає Василь Тимофійович. – Найбільше нам приглянулися декоративні скульптури тварин – лева, бика, барана, оленя, коня, тож запитали, де можна придбати такі вироби. Саме тоді, 15 років назад, відбулося наше знайомство з автором цих дивовижних творів – Василем Онуфрійовичем Омеляненком, славетним опішненським гончарем, лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка».
Перша зустріч залишилася добре пам’ятною для родини Гурдіних: «Ми приїхали до нього додому – маленька хата, маленький на зріст Василь Онуфрійович – великий майстер. Полиці його домашньої майстерні саме були заповнені нещодавно створеними виробами й уже готовими, після випалу в спеціальній печі. Майстер із приємністю розповів про них, показав роботу на гончарному крузі. Багато розповідав і показував, показував… Душевна людина!»
Так розпочалася вся колекція кераміки Василя Тимофійовича й дружба з видатним маестро. «Перші роботи Василя Омеляненка, що з’явилися в нас, – скульптура баранчика і великого полив’яного лева. Потім я знайшов роботи з автографом гончаря на антикварному ринку в Харкові. Вирішив збирати тільки вироби Василя Онуфрійовича.Зар
Зібрання Василя Гурдіна справді виняткове. Його прикрашають роботи Василя Омеляненка, свого часу виготовлені в єдиному екземплярі. Такими, наприклад, є декоративні скульптури «Лелека», «Собачка» «Їжачок», унікальні куманці з ліпленою композицією в центральному отворі форми. Ці твори – надзвичайна рідкість у творчому доробку Василя Омеляненка. Серед експонатів – «візитівок» авторського стилю гончаря – традиційні для Опішного твори: декоративна зооморфна скульптура, сюжетні скульптурні композиції «Козак і бариня», свічники, іграшки-свистунц
Зразками опішненської кераміки в зібранні харків’янина слугують твори й інших відомих гончарів – Івана і В’ячеслава Біликів, Гаврила та Миколи Пошивайлів, майстрів колишнього заводу «Художній керамік» (1960–2002), а також роботи учнів та вчителів гончарства Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату І–ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному» імені Василя Кричевського.
Окрім того, колекцію Василя Гурдіна сьогодні збагачує кераміка з гончарських осередків майже всієї України. Вироби з Закарпаття (Ужгород), Київщини(Васильків), Сумщини (Городниця, Суми), Хмельниччини (Полонне), Львівщини (Гавареччина, Львів), Івано-Франківщин
За особистим спостереженням Василя Гурдіна, в Харкові загалом немає колекціонерів, що систематично збирають кераміку:«Спілкуючись з іншими колекціонерами, можу сказати, що сьогодні в Харкові цікавляться монетами, самоварами, рушники й вишиті речі теж купують, але не колекціонери, а більше музейні працівники, а також ресторанита кафе, що використовують старожитностів інтер’єрах з декоративною метою і цим самим знищують унікальні зразки».
Захоплення Василя Тимофійовича керамікою перейняв племінник, поділяє хобі колекціонування й дружина: Ніна Іванівна предметом свого збиральництва обрала фарфорові й фаянсові сувенірні скульптурки, а також серії поштових листівок – одна лише серія поштівок із зображенням картин німецької художниці XIX століття Кетрін Кляйн сягає понад тисячу. Особистим колекційним результатам Ніни Гурдіної можуть позаздрити не тільки українські, а й чужоземні філокартисти.
Окреме зібрання родини становить вишивка – понад 150 рушників переважно середини ХХ століття зі Слобожанщини, Полтавщини, Черкащини, Чернігівщини, Кіровоградщини, Львівщини, фрагменти одягу та інші вишиті речі.
«Василь не п’є, не палить, тому витрачає заробітки на колекціонування і всіх залучає до цього. Каже: «Скільки за рік телевізорів та пральних машин випалюєте! Краще б ви щось колекціонували», – зауважує про чоловіка Ніна Іванівна.Своїм зібранням Гурдіни щиро пишаються, не втомлюючись захоплюватися новими знахідками й талантом майстрів.
…Радіється зустрічі з людьми, які вихоплюютьіз забуттябезцінні мистецькі скарби прадавності– у їхніх руках плекається українська душа.
Жанна Різниченко, інформаційна служба Національного музею-заповідник
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
